Міф чи ефект: що насправді відбувається з концентрацією, коли людина жує жуйку

Звичка жувати гумку супроводжує людину вже тисячі років, причому часто навіть тоді, коли смак повністю зникає і відчутної користі не відчувається. Проте у цієї дії набагато давніше і складніше походження, ніж може здатися.

Історичні дані вказують, що ще близько восьми тисяч років тому жителі Скандинавії розжовували березову смолу, попередньо розм'якшуючи її для використання в якості клею при виготовленні знарядь. Аналогічні практики існували і в інших культурах: стародавні греки, корінні народи Америки і цивілізація майя жували деревні смоли заради задоволення, розслаблення або ритуальних цілей, відзначає National Geographic.

У повсякденний масовий продукт жувальна гумка перетворилася лише на стику XIX і XX століть, коли Вільям Ріглі-молодший зробив її частиною повсякденної культури. Він активно просував марки на кшталт Juicy Fruit і Spearmint, представляючи жуйку як спосіб знизити стрес, поліпшити концентрацію і контролювати апетит. Рекламні матеріали того часу приписували їй здатність боротися з тривогою, порушеннями сну і занепадом настрою.

У 1940-х роках вчені вперше зафіксували, що сам процес жування дійсно може зменшувати відчуття напруги, хоча пояснити цей ефект тоді не вдавалося. У публікаціях The New York Times того періоду зазначалося, що люди з жувальною гумкою почуваються спокійніше і швидше справляються зі справами.

Згодом інтерес до потенційної користі жуйки ослаб, а продажі почали скорочуватися. Однак в останні роки вчені знову звернулися до цієї теми, вже спираючись на сучасні інструменти нейронауки. В огляді 2025 року дослідники з Щецинського університету проаналізували більше трьох десятиліть робіт з використанням нейровізуалізації, щоб зрозуміти, які процеси запускає жування в мозку. Застосовуючи МРТ, ЕЕГ і ближню інфрачервону спектроскопію, вони виявили, що активуються не тільки зони, відповідальні за рух, але й області, пов'язані з увагою, стресом і емоційним контролем.

Отримані дані вказують на ефект так званої розслабленої концентрації: змінюється характер мозкових хвиль, тимчасово посилюється пильність і здатність утримувати фокус. Це допомагає пояснити, чому навіть одноманітне жування іноді приносить відчуття спокою або зосередженості, нехай і короткочасно.

За словами професора біологічної психології Університету Нортумбрії Кристал Хаскелл-Рамзі, жування може бути корисним при виконанні монотонних завдань, допомагаючи підтримувати увагу. Ряд досліджень також показує, що при помірному стресі, наприклад під час публічних виступів або інтенсивних розумових розрахунків, жувальна гумка здатна знижувати рівень тривожності.

При цьому ефект не можна назвати універсальним. В умовах сильного стресу, наприклад перед хірургічними втручаннями, жуйка не демонструвала стійкого позитивного впливу. Вона також не допомагала справлятися з роздратуванням при нерозв'язних завданнях і не поліпшувала пам'ять: учасники, які жували гумку, запам'ятовували інформацію не краще за інших, а посилення концентрації зникало незабаром після припинення жування.

Проте вчені підкреслюють, що вплив жувальної гумки на мозок виходить за рамки простої моторної активності, хоча прямого зв'язку між зафіксованими нейронними змінами і довгостроковими поведінковими поліпшеннями поки не знайдено.

Дослідники вважають, що подальші роботи повинні зосередитися на тривалих ефектах жування, ролі смакових стимулів і рівня стресу, а також на можливих терапевтичних сценаріях. Одночасно вони нагадують про практичні обмеження: навіть жувальна гумка без цукру, незважаючи на потенційну користь для профілактики карієсу, при надмірному вживанні може шкодити зубам і викликати небажані побічні ефекти.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що тривалість життя найсильніше збільшується не за рахунок різких змін в одній звичці, а завдяки одночасному поліпшенню сну, харчування і фізичної активності.

Підпишись на наш Telegram-канал, якщо хочеш першим дізнаватися головні новини.

• Теги:
• жуйка