Магнітне поле Землі дає збій: зростаюча аномалія стурбувала NASA

Над атмосферою Землі, вище хмар і озонового шару, стрімко розростається загадкова аномалія. Протягом десятиліть вчені фіксували в магнітному полі планети ледь вловиме, але стійке відхилення.

Як повідомляє видання Ecoticias, це дивне явище, яке раніше сприймалося як стабільне, тепер не тільки розширюється, але й починає розпадатися на частини. Примітно, що осередок активності зосереджений над Південною Америкою і південною частиною Атлантичного океану. Ця зона все частіше стає об'єктом пильної уваги NASA — і справа тут не тільки в науковому інтересі.

Землю оточує магнітосфера — невидима оболонка, що захищає нас від потоків заряджених частинок, що виходять від Сонця. Її існування забезпечує рух рідкого металу — в основному заліза — у зовнішньому ядрі планети. Цей процес, відомий як геодинамо, генерує струми, що створюють магнітне поле. Однак його структура нерівномірна, і причиною тому є глибокі геологічні особливості.

Одним з головних факторів вважається масивна підземна структура — так звана Африканська велика провінція зі зниженими швидкостями зсуву. У сукупності з нахилом магнітної осі Землі вона сприяє утворенню зони з ослабленим магнітним полем.

Так виникає Південно-Атлантична аномалія — великий регіон, що простягається від Південної Америки до півдня Африки, де інтенсивність магнітного поля помітно нижча за норму. У NASA порівнюють її з "провалом" у магнітосфері, і в останні роки цей розрив збільшується.

Про існування цієї зони стало відомо завдяки супутниковим спостереженням. При перетині аномалії космічні апарати піддаються впливу потоків високоенергетичних частинок, що може викликати збої в роботі обладнання, скидання даних і навіть повне відключення систем.

З 2020 року вчені відзначають тривожну тенденцію: аномалія розколюється на дві окремі ділянки, кожна з яких характеризується мінімальною напруженістю магнітного поля. У зв'язку з цим фахівці NASA посилили моніторинг того, що відбувається.

Історичні дані, включаючи результати місії SAMPEX, лягли в основу прогностичних моделей. Ці розробки допомагають фахівцям проектувати більш стійку супутникову техніку і заздалегідь враховувати ризики при польотах через небезпечну зону.

Хоча Південно-Атлантична аномалія безпосередньо не загрожує життю людей на поверхні, вона наочно показує, наскільки активна і мінлива внутрішня структура нашої планети — навіть в її найпотаємніших глибинах.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що перше випробування атомної бомби допомогло виявити унікальний вид матерії.

Підпишись на наш Telegram-канал, якщо хочеш першим дізнаватися головні новини.

• Теги:
• Земля
• NASA