Звідки взялася легенда про рогаті шоломи вікінгів

Протягом останніх ста років образ вікінгів у масовій свідомості формувався на основі стійких помилок. Їх нерідко показували як однорідну спільноту жорстоких воїнів-чоловіків, позбавлених внутрішнього розмаїття, і майже завжди — у фантастичних шоломах з рогами. Реальні історичні дані малюють набагато складнішу і приземленішу картину. Рогаті шоломи дійсно існували, але до самих вікінгів вони відношення не мали.

Вікінгами прийнято називати мореплавців зі Скандинавії, які в ранньому Середньовіччі займалися далекими плаваннями, торгівлею, колонізацією і збройними походами. Їхні маршрути охоплювали значну частину Європи і виходили далеко за її межі — вони дісталися до Ісландії, Гренландії і навіть до узбережжя сучасного Ньюфаундленду в Північній Америці. При цьому мова йшла не про один народ, а про сукупність різних північногерманських племен.

Як пояснює дослідник Інституту археології, охорони пам'яток та історії при University of Oslo Колін Коннорс, саме поняття "вікінг" не позначало етнічну групу. Це був термін, що описував рід занять.

За його словами, жителі Скандинавії тієї епохи не використовували це слово для самоідентифікації. Ним називали людей, які виходили в море заради набігів і піратства. Фактично мова йшла про соціальну роль або професію, а не про приналежність до певного народу.

Поширене уявлення про надмірну жорстокість вікінгів також не витримує перевірки фактами. Насильство було звичайною частиною життя всієї Європи раннього Середньовіччя, і скандинави не виділялися на цьому тлі.

Коннорс підкреслює, що ідея про їхню особливу кровожерливість — це пізніший міф. Більш того, перебільшена і думка про їхню абсолютну військову перевагу. Вікінги не тільки здобували перемоги, але й зазнавали важких поразок, включаючи катастрофічні втрати.

Причини спотворення образу багато в чому пов'язані з джерелами. Основна маса письмових свідчень про набіги була створена християнськими ченцями — тими, хто частіше за інших ставав жертвами атак. У християнській традиції загибель ченця від рук язичників трактувалася як мучеництво, тому такі події детально фіксувалися в хроніках. Насильство ж з боку інших, християнських народів описувалося набагато рідше.

Суспільний лад вікінгів дійсно був патріархальним, що відповідало нормам епохи. Однак становище жінок у Скандинавії виявилося більш вільним, ніж у багатьох інших регіонах Європи. Вони могли володіти землею, отримувати спадщину і самостійно управляти господарствами і фермами.

При цьому жінки не допускалися до політичної влади і не мали права представляти себе в суді. Що стосується участі в бойових діях, переважає думка, що жінки-воїни були винятком. У науковому журналі Antiquity дійсно описано поховання жінки зі зброєю, проте вчені підкреслюють: достовірно відомо лише те, що останки належать жінці з точки зору генетики. Робити далекосяжні висновки на підставі одного випадку некоректно.

Найвідоміший міф про вікінгів — рогаті шоломи — не підтверджується археологією. Єдиний знайдений шолом, що відноситься до епохи вікінгів, являє собою металевий захисний головний убір з маскою для очей і без будь-яких рогів.

Витоки цього образу лежать у XIX столітті. У 1876 році, під час постановки оперного циклу "Кільце Нібелунга" Ріхарда Вагнера, художник по костюмах Карл Еміль Деплер створив сценічні варіанти з рогатими шоломами. Натхненням послужили головні убори корінних народів Північної Америки, а не історичні знахідки зі Скандинавії. Яскравий театральний образ виявився настільки ефектним, що швидко закріпився в культурі.

В результаті рогаті шоломи досі сприймаються як невід'ємний атрибут вікінгів — в кіно, на карнавалах і в поп-культурі. Однак до реальної історії скандинавських мореплавців цей символ не має ніякого відношення.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені запропонували шукати сигнали інопланетян в оптичних спалахах.

Підпишись на наш Telegram-канал, якщо хочеш першим дізнаватися головні новини.

• Теги:
• історія
• вікінги