- Гарячі теми:
- Все для фронту - все про зброю та техніку
Як змінювався клімат 18 тисяч років тому: археологи показали рідкісний артефакт
Дослідницька група відновила детальну картину клімату Близького Сходу в проміжку від 18 тисяч до 7,5 тисяч років тому, тобто в епоху виходу Землі з останнього льодовикового періоду. Матеріалом для аналізу став сталагміт, виявлений в курдистанської печері Хсарок. Про це повідомляє IFLScience.
За словами вчених, мінералізовані шари всередині зразка зберегли рідкісні за точністю відомості про природні умови регіону, де пізніше сформувалися раннє землеробство і перші осілі громади. Зафіксовані в ньому зміни повністю збігаються за часом з кліматичними коливаннями, відомими за гренландськими льодовими кернами, що підтверджує глобальний масштаб кліматичних процесів тієї епохи.
Дослідники підкреслюють: причини майже синхронної появи землеробства в різних частинах світу саме на фінальній стадії льодовикового періоду досі залишаються нерозгаданими. Найбільш ймовірне пояснення — ключовим фактором стала зміна клімату.
Печерні комплекси Загросу вважаються одним із центрів формування ранніх культур. Екземпляр з Хсарока формувався саме в період, що збігається з виникненням землеробства, постійних поселень і перших міських структур.
Дослідження показало, що близько 14 560 років тому кількість опадів різко зросла, що призвело до прискореного накопичення вапняку. Однак приблизно 12 700 років тому ситуація змінилася: регіон почав переживати тривалі посушливі фази, а підвищений вміст барію, стронцію, цинку і натрію вказує на посилення запиленості атмосфери.
Хсарок знаходиться в центральній частині Плодотворного Півмісяця, де і сьогодні вологи достатньо для аграрної діяльності, а неподалік проходять притоки Тигру, вздовж якого згодом виникли найдавніші цивілізації.
Знахідки з розташованої в 140 кілометрах печери Палегавра свідчать, що під час потепління після танення льодовиків вона активно використовувалася влітку, але в періоди тривалого висихання — майже пустувала. Коли клімат знову став вологішим і теплішим, люди повернулися і почали регулярно використовувати її знову.
Автори роботи припускають, що до початку голоцену біля підніжжя Загросу існував набір локальних ландшафтів з багатими ресурсами — лугових ділянок, долин річок і рідколісся. Ці зони не підходили для великих і постійних поселень, проте сприяли сезонним переміщенням і гнучкому способу життя. Саме така адаптивність, на думку дослідників, пізніше дозволила людям швидко освоїти нові способи господарювання, включаючи землеробство, коли кліматична ситуація стабілізувалася.
Ізотопні показники вуглецю і кисню всередині сталагміту демонструють узгоджену картину: періоди активного зростання рослинності припадали на тепліші і вологіші фази. Ці дані точно збігаються з гренландськими льодовими кернами: вологий етап відповідає інтерстадіалу Беллінга-Аллереда, а подальший різкий перехід до сухості пов'язаний з похолоданням молодшого дріасу, причини якого досі залишаються неясними.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що фермери в полі розкопали таємницю XVII століття.
Підпишись на наш Telegram-канал, якщо хочеш першим дізнаватися головні новини.
